Loading...
СВОЙ МОНАСТЫРЬ, ЧУЖОЙ УСТАВ
Интервью с настоятелем церкви при Киевском Политехническом Университете

- Яку ви здобули освіту? Що вас пов’язує з Політехнічним університетом?

Власне, із КПІ мене нічого не пов’язує. Я закінчив 11 класів, в Рівненській області, звідки я родом, а в Києві в Михайлівському монастирі закінчив Київську православну богословську академію. Провчився там 6 років, захистив магістерську роботу. Збираюся отримати ступінь кандидата богословських наук, маю 4 роки аби написати роботу.

 

- Скажіть будь ласка, як ви вирішили стати священиком?

Я з дитинства ходив до церкви. Власне, почалося все з того, що в нашому містечку відкрили храм Київського патріархату. До того мені дуже важко було розуміти зміст богослужіння у храмі Московського патріархату. Тож, як тільки в нас з’явилася україномовна церква, я відчув, що це моє. Я почав ходити до церкви кожної неділі і на всі свята, тоді й вирішив стати священиком.

 

- І ви із самого дитинства не уявляли себе в жодній іншій професії?

Насправді, я не уявляв, що буду кимось, окрім священика.

 

- Вам, напевно, відомий тренд відмови від будь-якої релігії серед молоді. Як ви ставитесь до нього?

Мені, насправді, дуже прикро за нашу молодь. До нашої церкви ходять одиниці, а я чекав на велику кількість студентів. По студмістечку я бачу, що тут навчається дуже багато молоді.

 

- Так, більше 20 тисяч. Як ви вважаєте, чому так виходить?

Про це треба самих студентів запитати. Молодь цікавиться зовсім не цим, розумієте. Всі переважно в соціальних мережах, на дискотеках, на інших розвагах. Їм не до церкви.

 

- А ви користуєтесь соціальними мережами?

Так, я маю сторінку у Вконтакті.

 

- Тож ви знаєте, як реагували студенти на зведення церкви на території університету?

Я про це чув від священика, який в нас працює від Греко-католицької церкви. Він казав, що десь там бачив коментарі, і що вони не дуже позитивні.

 

- Варто враховувати те, що коментують зазвичай незадоволені, а інші просто мовчать. Проте були й такі студенти, що виступали на боці церкви.

За весь час, що я тут працюю, не чув особисто, аби хтось виступав проти. Але, судячи з того, що до церкви приходить так мало студентів, вони думають, що їм це не потрібно, що вони можуть жити без церкви, без духовного життя.

 

- А чи можете ви, користуючись нагодою, пояснити студентам, чому це потрібно?

Я їм можу сказати, щоб вони приходили на богослужіння кожної неділі і хоча б слухали Святе Писання. З нього можна взяти якесь зерно, яке варто посіяти в своїй душі, а воно дасть свій плід – добро. Як ми знаємо, Церква вчить тільки добру. Хочу запросити студентів до нас співати, допомагати нам, кожному знайдеться якась робота. Потрібно лише мати бажання.

 

- А хтось вже приходив із пропозицією якось взяти участь у церковному житті?

Декілька студентів приходили співати та прибирати. Але я не знаю, чи це була їх власна ініціатива.

 

- А ви не думали створити щось на кшталт гуртка або недільної школи для студентів? Плануєте якусь взаємодію зі студентами?

Можна, можна. Але ще треба закінчити будівництво.

 

- Хіба ви ще не все збудували?

Ні, ми ще дзвіницю будуємо, недобудована вона.

 

 

- До речі, про дзвіницю. Студенти дуже просили нас запитати, чи не можна щось зробити із дзвонами, аби вони не заважали навчанню? Як бачите, навчальний корпус та гуртожитки зовсім поруч, а дзвін дуже гучний.

 

Ми ще налаштовуємо їх. Вони будуть дзвонити так, як у Михайлівському соборі: кожну годину по 12 секунд. А довгий дзвін буде о сьомій вечора, щоб не заважало.

 

- А чи є можливість відрегулювати гучність?

Якщо всі схочуть, аби не було дзвонів, вони будуть тільки в неділю і на свята. Ми готові шукати спільне рішення.

 

- Чи багато у вас парафіян?

Ні, десь до 30-ти чоловік.

 

- А серед них багато студентів?

Чоловік 10, мабуть. Дуже мало.

 

- Ходить багато чуток про духовні семінарії. Кажуть, мало хто з семінаристів дійсно збирається у священики, а більшість поводить себе вкрай непристойно для свого статусу (легкі наркотики, вечірки, дівчата).

Я навчався 6 років в Київській православній богословській академії, що на території Михайлівського собору. В нас таких випадків точно не було. Якби були такі випадки, семінаристів відразу відраховували би. Не знаю, де ви таке чули. В нас навчалося понад 150 студентів і було 7 інспекторів, які контролювали поведінку та вихід у місто.

 

- І всі стали священиками по закінченню?

Всі, хто одружується, стають священиками. Зараз дуже важко знайти другу половинку, яка могла би підтримувати і допомагати священику. Нелегко знайти таку дружину, яка би не любила розваги і ходила би в неділю в церкву.

 

- Тобто, ви одружені?

Так, одружився нещодавно. Ми з дружиною живемо у 18-му гуртожитку КПІ, нам там дали кімнату.

 

- Що би ви порадили прочитати зі світської літератури? Може якогось Дєльоза чи Дж. Мартіна?

Я побажав би кожному прочитати Біблію. Можу сказати напевно, що 99,9% студентів Біблію навіть не відкривали. Просто кожного дня варто себе змушувати читати хоча б главу.

 

- А що ви читаєте з періодики? Які сайти новин?

Зараз нічого не читаю, бо не маю часу. А так, цікавлюся Церква.інфо і новинами на ТСН.

 

- А як ви вважаєте, церква потребує реформ?

Я думаю, що певних – так. Не можу зараз вам сказати яких конкретно, але так. Є питання, які треба вирішувати.

 

- Можливо якось модернізувати церкву, аби залучити молодь?

Модернізувати – це як? Комп’ютери поставити?

 

- Ні, не комп’ютери. Просто намагатися йти в ногу із часом, не ігнорувати навколишній світ і прогрес. Наприклад, Папа Римський нещодавно визнав теорію еволюції. А як ви до неї ставитеся?

Я не прихильник цієї теорії, це моя особиста думка.

 

- Як ви ставитеся до інших конфесій? Адже цей храм передбачався як міжконфесійний.

Так, у нас передбачалося, що будуть служити Київський, Московський та Греко-Католицький священики.

 

- А на даний момент?

Служать Київський і Греко-Католицький патріархати. Московський на даний момент не служить.

 

- А чому?

Кажуть, що там немає поки священика. Це питання вирішують. Я думаю, що з часом він з’явиться.

 

- А чому не включили протестантів у цей перелік?

Підібрали конфесії зі схожими етапами богослужіння, розумієте, що не суперечать канонам церкви.

 

- Скажіть, а Михайло Захарович часто заходить на службу?

Ректор ваш?

 

- Так.

Ну ходить, так. У перші місяці частенько заходив. Не на богослужіння, не в неділю, а просто приходив по справах. Делегації приводив, наприклад.

 

 

 

 

 

- Що найскладніше, а що найприємніше у вашій службі?

Тут приємним є все, бо це служіння Богу. Ти все життя присвятив Богові, із цієї самої сторони – це є важким, бо це складно пов’язати з нашим матеріальним життям. Буває, люди приходять із різними питаннями, а я ще молодий священик, і мені важко знайти такі слова, щоб втішити людину і тим самим показати їй правильну дорогу.

 

- А приходили студенти із проханням допомогти?

Ні. Студенти – ні.

 

- А будуть спеціальні молебні для студентів перед сесією, наприклад?

Будуть. Якщо КПІ буде звертатися, то ми не будемо відмовляти; якщо адміністрація звертатиметься, що на таку-то годину відслужити молебень, сказати якесь слово для студентів – без питань. Ми підемо, зробимо перші кроки, будемо співпрацювати.

 

- То церква взагалі не підпорядковується КПІ?

Ні. Вона підпорядковується Київському патріархату.

 

- А хто ініціював будівництво?

Тут говорять, що Станіслав Олексійович Довгий і ректор КПІ. За їхньої згоди і домовленості було ініційоване будівництво церкви.

 

- На вашому телефоні Android чи iOS?

*Дістає телефон; навіть в темряві легко вгадується айфон*

 

 

- Який у вас оператор зв’язку?

Київстар. От вставлю картку в інший телефон – в мене ще Nokia такий простий є, і там все нормально працює. А цей мені взагалі не подобається.

 

"Ми підемо, зробимо перші кроки, будемо співпрацювати."
"Якщо всі схочуть, аби не було дзвонів, вони будуть тільки в неділю і на свята. Ми готові шукати спільне рішення"

Нещодавно на території одного з головних вишів України відбулася гучна подія: у КПІ було збудовано церкву. Студенти абсолютною більшістю виступали проти такої ініціативи, проте наразі міжконфесійна церква вже приймає у своїх стінах парафіян.

 

Ми вирішили поспілкуватися зі священиком-настоятелем храму, аби допомогти нашим читачам краще розібратися у ситуації. Наш спікер виявився людиною доброю, простою, щирою, але надто наївною.

 

Тарас Салюк, 23 роки. Нещодавно одружився та закінчив семінарію.

Родом із Рівненської області, місто Корець.