7 успішних кінодебютів

Перший повнометражний фільм — це випробування для будь-якого режисера-початківця. Фільми кумирів вже давно завчені напам’ять. Відсутність досвіду не зупиняє у прагненні створити шедевр. Як наслідок, наприкінці своїх перших творчих пошуків режисер часто отримує вінегрет чужих ідей з власною приправою. Попри це, історія знає приклади успішних дебютантів, яким вдалося вже у першому фільмі виробити власний стиль і гучно заявити про себе. Сьогодні згадуємо про 7 успішних кінодебютів — 7 повнометражних фільмів, які принесли славу їх творцям вже на ранній стадії кінокар’єри.

«400 ударів» , Франсуа Трюффо

Стрічка є однією із ключових картин «нової хвилі» французького кіно. Трюффо своїм кінодебютом вдалося гучно заявити про потужність нового напряму в кінематографі . Після виходу фільму на 27-річного дебютанта очікувало світове визнання і комерційний успіх картини. Метри світового кіно дуже високо оцінили художні пошуки і новаторську кіномову молодого режисера. Трюффо швидко підкорив серця молодих бунтарів-інтелектуалів, які відчували неминучість змін у суспільстві.

Історія проблемного підлітка, яка розгортається на тлі складних соціально-економічних процесів у французькому суспільстві, оповідається з такою щирістю і відвертістю, якої Трюффо досягає хіба що тільки у іншому своєму шедеврі — «Жюль і Джим». Режисеру дуже тонко вдалося закарбувати на плівці злам епохи на вулицях Парижа 60-х. У якості винагороди за вдалий дебют — світове визнання і приз за кращу режисеру на Канському кінофестивалі.

«На останньому подиху» , Жан-Люк Годар

Бунтар. Революціонер. Новатор. Ідеолог «нової хвилі». Майстер гостросоціального і політичного кіно. Кумир молоді 60-х. Жан-Люк Годар.

Розпочиналося все для майбутнього метра у далекому 1960 році. Годар підхопив естафету тріумфу «нової хвилі» від Трюффо (з яким, до речі, у співавторстві написав сценарій до цього фільму). «На останньому подиху» — це справжнє художнє кінополотно. Вдало комбінуючи елементи документального та ігрового кіно, заграючи з глядачем алюзіями на твори живопису та цитуючи класиків світової літератури, Годару вдалося розробити унікальну кіномову і досягнути гармонійного поєднання різних видів мистецтва на кіноплівці.

Завдяки художнім особливостям і новітній методиці монтажу, банальна кримінальна історія про марнотратника життя зробила Годара культовою постаттю в кінематографі. Фільм «На останньому подиху» знято по всім канонам «нової хвилі», а поява стрічки ознаменувала новий етап у розвитку кіно.

«Хіросіма, любов моя», Ален Рене

«За перші 15 хвилин «Хіросіми, моя любов» можна віддати життя. За наступні 75 — прожити це життя знову» (Георгій Роммссилку). Історія кохання між французькою акторкою та японським архітектором на тлі трагічних подій у Хіросімі принесла Алену Рене славу в жанрі ігрового кіно.

Завдяки складній, нелінійній структурі оповіді, побудованій на спогадах та флешбеках, режисеру вдалося стерти межу між дійсністю, минулим та вигаданим. Як наслідок, трагедія в Хіросімі тонко переплітається з особистими трагедіями героїв. Рене ж прирівнює трагедію однієї людини до трагедії тисячі людей і. І це, на думку режисера, і є найвища форма прояву гуманізму.

За свої старання Ален Рене отримав світове визнання режисера-новатора і приз від асоціації кінокритиків на Канському кінофестивалі.

«Тіні» , Джон Кассаветіс

Це більше, ніж історія з життя модних бітників. Це фільм-імпровізація. Це феєрія внутрішньої свободи режисера. Це справжній маніфест незалежного кіно.

Кассаветіс своєю стрічкою оспівав Нью-Йорк, зробив поетичне зізнання в любові цьому місту. Місту зі складною соціальною складовою, хмарочосами, яскравими вітринами та джазом, що лунає ледь не з кожної вулиці.

Цим фільмом 30-річний Джон Кассаветіс заклав основи для розвитку американського незалежного кіно. Тож недаремно, що інші «співці» Нью-Йорка — Скорсезе, Кополла, Аллен черпали своє натхненя саме з дебютної роботи Кассаветіса.

«Іванове дитинство», Андрій Тарковський

Вже у першому фільмі Тарковського проглядаються основні мотиви творчості і художні пошуки видатного режисера. Цей фільм дуже сильно відрізняється від типової радянської картини про часи Другої Світової війни. І справа не тільки у тому, що Тарковський не опустився до відвертої політагітації і возвеличення культу великого солдата. Режисер створив картину, наповнену символами-метафорами, що допомогло краще передати психологічний стан людини в період війни.

Цей фільм — це Друга Світова війна очима 12-річного хлопчика. Це нагадування наступним поколінням про жахи війни. Це декларація гуманістичних цінностей людини — Віри, Надії, Любові.

Саме з цієї стрічки розпочалося сходження Тарковського на вершину світового кіно. Молодий режисер отримав світове визнання і головну нагороду Венеціанського кінофестивалю.

«Громадянин Кейн», Орсон Ввелс

Попри те, що цей фільм був знятий у далекому 1941 році, він і досі вважається одним із найвидатніших в історії світового кіно.

Причина успіху полягає у тому, що Орсон Ввелс зумів зачепити своїм фільмом ряд морально-етичних проблем, які і досі є актуальними як для окремої людини, так і для суспільства в цілому. Новаторство художніх засобів принесло режисеру славу серед кінематографістів всього світу.

«Безплідні землі», Терренс Малік

Екзистенціальна історія про молодих бунтарів-злочинців. Одна із характерних стрічок в жанрі роуд-муві. Один із етапних фільмів Нового Голлівуду.

Фільм «Безплідні землі» відобразив у собі ідеї європейського авторського кіно на тлі американської дійсності. Це стрічка про «безплідні землі» Америки, про суспільство споживання, у якому не залишається місця для індивідуальності, про країну великої демократії. І хто ж, як не двоє молодих бунтарів-коханців, наважиться на ряд нахабних і зухвалих злочинів, щоб назавжди покинути своє комфортне місце і обивательське життя? Нехай навіть на них чекає справедливе покарання, вони живуть у світі власних мрій та ілюзій.

Ідеально вибудований кадр, досконала операторська робота — справжній документ епохи Америки 60-х від Терренса Маліка.

Андрій Куранда