7 міфів про безвухого любителя абсенту

Самотність, відлюдькуватість, психічні розлади, злидні, алкоголізм… Саме такий асоціативний ряд вибудовує уява, коли ми чуємо це ім’я. Більше того, побутує навіть така точка зору: якби не божевілля, не було б і геніальних картин, знаменитих на весь світ. То який же він – справжній портрет Ван Гога?

Тут ви знайдете 5 картин нідерландського міфологізованого генія, на які варто навести курсором у позначеному місці — на вас чекає безцінна, як і сама стаття, інформація.

Постать художника оповита вигадками та містифікаціями і цим ми завдячуємо німецькому мистецтвознавцю початку ХХ століття Юліусу Меєр-Ґрефе. Він створив трагічну історію життя Ван Гога, зробивши його постать помітнішою, а картини – дорожчими. На основі легенд, котрі створив Меєр-Ґрефе, американський письменник Ірвінг Стоун написав роман-біографію «Жага життя», який став підґрунтям для однойменного оскароносного фільму Вінсента Мінеллі. Це остаточно закріпило у свідомості суспільства мученицький образ Ван Гога.

Міф №1: Ван Гог виріс у злиднях

Набула поширення думка про те, що Вінсент Ван Гог виріс у бідній родині і не особливо переймався власним матеріальним благополуччям. Такий погляд є дуже поверхневим.

Вінсент народився в багатодітній сім’ї священика, проте троє дядьків майбутнього постімпресіоніста займалися продажем антикваріату та картин, ще один був начальником порту, а дідусь переплітав манускрипти. Статки такої сім’ї хоч і не захмарні, проте і чутки про злидні — неабияке перебільшення. Родина ніколи не залишала художника без фінансової підтримки.

Ван Гог навчався у престижній приватній гімназії, збираючись стати священиком. Він вільно володів трьома мовами, мав репутацію начитаного інтелектуала, за що його жартома називали Спінозою. Ван Гог протягом трьох років служив місіонером у глухому селі (це було необхідно для отримання подальшої освіти), а коли повернувся зі служби, то виявив, що навчання в семінарії надто дороге. Саме тоді Ван Гог вирішив стати художником.

Міф №2: Ван Гог був геніальним аматором

Багато хто гадає, що голод та злидні змусили Вінсента податися в мистецтво, хоч до цього він і гадки не мав як тримати пензля в руках. Насправді ж Ван Гог мав семирічний досвід роботи у фірмі з продажу картин одного зі своїх дядьків, тож добре розумівся на класичному та сучасному живописі. Майбутній художник бачив як експозиції відомих європейських музеїв, так і закриті приватні колекції. Отже, міф про те, що Ван Гог – геніальний аматор, не має підґрунтя, оскільки він був глибоко обізнаний з історією та технікою живопису. Певна річ, маючи справу з витворами мистецтва кожного дня, почнеш малювати! Хоча, міф про аматорорство має своє підгрунтя — Ван Гог почав малювати в 27, а навчався він за кращими підручниками, що надсилали йому дядьки-продавці мистецтва.

Улюбленим художником Ван Гога був Жан Міле, відомий темою селянства у живописі. Такими ж понурими могли би стати і картини Ван Гога, якби молодший брат Теодор не переконав його, що майбутнє живопису за життєствердними, яскравими полотнами.

Міф №3: Ван Гог писав лише заради мистецтва і не отримував за це грошей

Існує думка про те, що Ван Гог не прагнув грошей та слави, а лише творчої реалізації. Але, як видно з листування з його братом Теодором, вони мріяли вивести на ринок «світле» постімпресіоністичне мистецтво і розбагатіти на цьому. Сам художник писав у листі до Тео: «Ніщо так не допоможе нам продавати картини, як визнання їх найкращою прикрасою будинків середнього класу». Брати навіть уклали комерційну угоду:  Теодор видавав Вінсенту 220 франків на місяць на найякісніші  матеріали для роботи (ось чому полотна Ван Гога так добре збереглися), а той віддавав Тео готові картини. Так руйнується легенда про мистецтво заради мистецтва у житті Ван Гога.

Вважають також, що Ван Гог за життя не був визнаним художником і не продав жодної картини. За іншою версією, продані були лише «Червоні виноградники в Арлі». Насправді ж Вінсент був постійним учасником престижних виставок, тож полотна продавалися доволі вигідно: документи свідчать про 14 проданих робіт. Критики високо оцінили творчість Ван Гога, а його полотна були у колекціях Родена та Деґа.

Міф №4: сімейні чвари

Однією з улюблених тем містифікаторів біографії Ван Гога є його стосунки з братом. Побутує версія, що божевільний художник був для Тео тягарем і брати часто конфліктували. Проте з їхнього листування відомо, що у Вінсента і Тео були дуже теплі стосунки і навіть партнерські угоди.

Міф №5: божевілля Ван Гога зробило його геніальним

Найбільшого розголосу набули розповіді про Ван Гогове божевілля. Дехто стверджує, що саме завдяки хворобі Ван Гог написав свої шедеври. Проте сам художник говорив, що в періоди загострення писати не міг. Він був переконаний, що не можна нічого створити під дією миттєвого імпульсу. Приступи хвороби мучили Ван Гога лише протягом останніх півтора року життя, а не з початку його творчості, і це доводить, що його геній не є наслідком божевілля. Ван Гогові поставили чимало діагнозів, серед яких найчастіше називають епілепсію.

Міф №6: вухо Ван Гога

Широковідома історія про Ван Гогове вухо має чимало версій. За однією з них, художник сам собі відрізав вухо. Насправді відрізана була лише мочка вуха, про що і сказано у висновку медиків. Чиїх рук це справа – теж питання. За версією французського письменника Анрі Перрюшо, котра висвітлена у книзі «Життя Ван Гога», художник у день інциденту посварився з Полем Ґоґеном. Останній вміло володів бритвою у бійках, оскільки служив колись матросом, тож, ймовірно, саме Ґоґен травмував Ван Гога. Ще одна версія, котру, можливо, поширив сам Ґоґен: після цієї сварки Вінсент сам собі відрізав мочку вуха у приступі безумства.

Міф №7: самогубство через божевілля

Що ж до самогубства Ван Гога, то сьогодні вважають, що воно було наслідком збігу зовнішніх обставин, котрі пригнічували художника, а не хвороби, адже він виписався з клініки незадовго до пострілу, і лікарі визнавали його здоровим.

Тож ми бачимо двох Ван Гогів. Один – божевільний, злиденний, самотній, невизнаний художник-аскет. Інший – працелюб з хорошою освітою, котрий прагне визнання і досягає його завдяки своїй цілеспрямованості та таланту, не нехтуючи комерційним використанням своїх здібностей. Один – відомий на весь світ, про іншого і досі небагато хто знає.

Статтю написано на основі матеріалів журналу «Вокруг Света» .

Ірина Коцюбинська