Інтерв’ю: волонтер ОМКФ 2014 про свою роботу та кінофестиваль

Нещодавно в Одесі завершився вже п’ятий за рахунком міжнародний кінофестиваль. Незважаючи на складну ситуацію в країні, організатори знову спробували створити свято кіно на чорноморському узбережжі. У глядачів була можливість не тільки познайомитися з фестивальним кіно, яке самі організатори називають арт-мейнстрімом, а й відвідати спеціальні кінопокази та майстер-класи від відомих кінематографістів. Про все це ми вирішили розпитати Валерію Малую— одну з організаторів  кіноклубу Інституту журналістики КНУ ім. Т.Г.Шевченка та затяту кіноманку, яка у цьому році вирішила випробувати власні сили у команді волонтерів Одеського міжнародного кінофестивалю (ОМКФ).

Валерія Мала, волонтер ОМКФ
Валерія Малая, волонтер ОМКФ

Валеріє, як виникла ідея стати волонтером ОМКФ?

Дуже хотілось потрапити на фестиваль, але бідному студентові не зовсім по кишені ціна фестивального абонемента, тому подруга й запропонувала поїхати волонтерами.

Де варто шукати інформацію про те, як стати волонтером фестивалю?

На сайті фестивалю, там є усе необхідне.

Які вимоги до бажаючого стати волонтером, наскільки складно було пройти конкурсний відбір?

Вимога одна: запам’ятатись, бути особливим. Якихось конкретних правил тут немає. Просто важливо прийти і показати одразу все, на що ти здатен. Як? Це вже кожному окремо вирішувати.

Організатори допомагають волонтерам з проживанням та харчуванням чи подібні витрати перебувають повністю на плечах волонтера?

Наскільки мені відомо, організатори намагались допомогти приїжджим волонтерам і влаштувати їх до якогось гуртожитку, але не знаю, що з цього вийшло, я проживала у рідних. Все ж, як правило, усі ці витрати на плечах самих волонтерів.

Волонтерами були переважно місцеві жителі чи вистачало бажаючих і серед приїжджих?

Переважно місцеві, але багато приїжджих з Києва та зі сходу. Цього року на ОМКФ допомагали 220 волонтерів, 198 з яких — дівчата.

Волонтери ОМКФ
Волонтери ОМКФ

У чому полягає діяльність волонтера? Чим саме займалася ти?

У волонтерів дуже різні завдання. Зазвичай у кожного є своя зміна, яка триває 5 годин, та свій пост на одній із локацій. Волонтери зустрічають гостей на червоній доріжці, перевіряють білети та бейджі, розсаджують людей в залах, також можуть працювати в прес-центрі, в службі акредитації, допомагати якомусь іншому відділу. Особисто я на фестивалі фотографувала для маркетингового відділу.

Розкажи про привілеї, які є у волонтера. Наприклад, про можливість безкоштовно відвідувати сеанси, майстер-класи…

У вільний від роботи час волонтер може відвідувати усі заходи в програмі, таке право у нього є. Потрапить волотер на бажаний захід чи ні вже залежить від того, чи вистачить йому місця, оскільки на деякі події пріоритетний вхід для людей з білетами, а решта (волонтери, преса) стоїть у черзі на last minute. І траплялось так, що на середині черги припиняли пускати людей, тому що зала була переповнена.

У вас склалися хороші стосунки у команді? Чим займались у вільний від фестивалю час?

Так, стосунки склались дуже дружні, навіть родинні. Ми багато часу проводили разом, і до фестивалю, і під час. Кінопокази, ігри, квест, мафія, нічні походи на пляж та прогулянки містом — усе це дуже згуртувало нас. Однак в першу чергу, я думаю, потрібно подякувати нашим координаторам, адже саме їх заслуга у тому, що ми стали однією командою за такий короткий період.

Команда волонтерів
Команда волонтерів

Розкажи про курйозні випадки, які сталися з тобою за час волонтерства.

Особисто зі мною такі випадки не траплялись, але, звичайно, були. Наприклад, дівчата у театрі не впізнали Ейдана Тернера і провели його дивитись фільм на балкон третього поверху (а це місця для last ninute), але актор не надав цьому ніякого значення. Він взагалі видався усім дуже скромним і простим, його запросто можна було зустріти на зупинці в очікуванні автобуса.

У цьому році поза конкурсом було продемонстровано досить багато відомих фільмів: переможці останнього Каннського та Берлінського кінофестивалів, «Юність» Лінклейтера, останній фільм Алена Рене…. Що цікавого вдалося переглянути, які залишились враження від програми кінофестивалю?

Вдалось переглянути останній фільм Рене та фільм-переможець цьогорічних Канн, чому я надзвичайно рада. Взагалі програма, на мій погляд, дуже насичена й різнобічна: у відвідувачів був великий вибір того, що дивитись. Особливої уваги також заслуговує серія фільмів «Шлях до свободи» (прим. ред.:окрема програма Одеського кінофестивалю, у якій були представлені фільми про революції у різних країнах), покази якої взагалі були безкоштовними.

Що можеш сказати про вітчизняні стрічки? Зокрема, про довгоочікуваний фільм Олеся Саніна «Поводир» та революційний «Майдан» Сергія  Лозниці?

Усі фільми національної конкурсної програми були дуже напруженими. У чомусь трагічними, у чомусь зворушливими, у чомусь навіть страшними. Це стосується саме тих історій, які вони розповідали. Дуже добре прийняла публіка «Поводиря», а от фільм «Зелена кофта» більшість глядачів не зрозуміли й виходили із зали з безліччю запитань.

На рахунок фільму Лозниці публіка поділилась на два табори: тих, для кого він є прикладом гарного документального фільму, і тих, для кого він не є фільмом про майдан.

Майстер-клас Сергія Лозниці
Майстер-клас Сергія Лозниці

Лозниця принципово не спілкується з російською пресою, навіть з тими виданнями, які написали позитивні відгуки про його фільм. Ти відвідувала його майстер-клас,  як оцінюєш таку  позицію режисера?

Давати якусь оцінку позиціям режисера мені не хочеться, можу лише сказати, що я була на його майстер-класі і дуже ним задоволена. Лозниця багато уваги приділив проблемі документалістики і пропаганди, яка мене завжди цікавила. Ця зустріч багато в чому дала краще зрозуміти його підхід до зйомки «Майдану».

Майстер-класи яких діячів кінематографії вдалося ще відвідати? Які враження?

Вдалось також побувати на майстер-класі Пітера Веббера про смерть кіно. Вийшла достатньо цікава розмова про переформатуваня та переродження кіноіндустрії.

Майстер-клас Пітера Веббера
Майстер-клас Пітера Веббера

Які ексклюзивні кінопокази та навчальні заходи були на цьогорічному кінофестивалі?

Традиційний показ німого фільму на Потьомкінських сходах під супровід оркестру. Цьогоріч показували «Шантаж» Гічкока. Проводилось безліч майстер-класів: і про кіно в цілому, і про кінокритику, і про акторську майстерність, навіть про технічні аспекти зйомки.

Показ фільму на Потьомкінських сходах
Показ фільму на Потьомкінських сходах

Опиши, будь ласка, середньостатистичного відвідувача кінофестивалю: вік, соціальний статус, захоплення.

Відвідувачі фестивалю були дуже й дуже різними. середньостатистичного немає точно. Було багато молоді, але в той же час і багато людей зрілого віку та й різних статусів.

Одеса завжди вважалася кінематографічним містом. Окрім ОМКФ, на скільки можна оцінити сучасний стан кіножиття Одеси?

Мені важко його оцінити, я не живу в Одесі, але мене теж цікавило це питання, тому я часто запитувала у місцевих про кіноклуби та кінотеатри. З розповідей я зрозуміла, що в принципі традиція кіноклубів не так поширена як у столиці, але серед одеситів є велика кількість кіноманів, досить багато кінотеатрів, працює Одеська кіностудія, час від часу проводяться різні відкриті кінопокази, спеціальні кінотижні, є багато молодіжних ініціатив. Мені пощастило відвідати літній кінотеатр в одному з одеських двориків. Його організатори влаштовують покази щодня і на них завжди панує якась особлива атмосфера.

Дякую за цікаву розмову!

Спілкувався Андрій Куранда

P.S. 5-й Одеській кінофестиваль у цифрах.

ОМКФ 2014 у цифрах
ОМКФ 2014 у цифрах