Класифікація резидентів Поляни

Поляна – універсальне місце відпочинку, приємних зустрічей, неочікуваних одкровень та просто масових п’янок. Не знайдеться, мабуть, жодного студента КПІ, який хоча б раз не зупинявся дорогою додому після пар чи, що є набагато більш ймовірним, пізно ввечері біля облюбованої лавочки, куща чи як вже там вийде.

КПІшна спільнота здавна славиться своєю згуртованістю, одностайністю та завзятістю як за мирних умов, так і за критичних обставин, що потребують швидких активних дій. В червні минулого року нікому не відомі забудовники без вагомих на те причин, не підкріпивши свої дії необхідною нормативно-правовою базою, огородили частину скверу дощаним парканом. КПІшники зреагували моментально. Наступного ж дня дерев’яна огорожа горіла синім полум’ям з легкої руки невдоволених студентів.

Відпочивати ми теж вміємо. Може, не таким вже й продуктивним, але, тим не менше, широко поширеним є такий вид проводження вільного часу як розпивання алкогольних напоїв на Поляні. Пива, в основному, недарма ж на неофіційних картах наша Полянка підписана як пивна.

Мені, як людині, що не п’є взагалі, часом досить цікаво поспостерігати за хлопцями й дівчатами, що там зібралися. Отож, відпочиваючих у Гайд-парку КПІ (за версією М.З. Згуровського) можна поділити на такі категорії:

  1. Чоткі тіпочки. Потягують пивко, лузають насіння, стріляють сигарети, плюють на землю, не мова – мат-перемат. Легко ідентифікувати також за спортивними штанями, сандалями поверх шкарпеток та фразочками типу «вашій мамі зять не потрібен?».

  2. Модняві фіфочки. Таке враження, що вони не на Поляну зібралися, а, як мінімум, в дешевий клуб, як максимум – на на роботу на проспект. Грамів триста штукатурки, спідниця не дуже ретельно прикриває причинні місця, слімка-трійка в зубах, їхня лексика майже не відрізняється від представників попередньої групи. Актуальні теми розмови у фіфочок: «дістали козли», «ніхто мене не любить».

  3. Велика шумна компанія. Люди зібралися тут з конкретною ідеєю-фікс: побухати. Їх ніщо не зупинить: ні раптова злива, ні припаси, що неочікувано закінчилися, ні нові, нікому досі не знайомі люди, що з’явилися підтримати командний дух чемпіонів з літрболу. Безсумнівний плюс таких компаній – масові горлання під гітару. Звісно, якщо співають не «Діда Максима» чи «Батарейку».

  4. А у нас днюха. Святкувати день народження тут насправді круто. Все як в попередньому випадку, лиш додається торт на обличчі, привітальні вигуки і шампанське, всюди шампанське. Буде що згадати.

  5. Me & my friends. Невимушені розмови про вічне і скороминуще, показуха, алкоголь – в міру.

Любіть КПІ і пам’ятайте головне правило Поляни: градус не понижати навіть під загрозою неатестації!

Текст: Надя Царик

Малюнки: Коля Шасталов